Який він, шлях миротворця і куди веде?

Живучи у цьому світі, займаючись роботою або своїми улюбленими справами, гадаємо, що все складається само собою. Проте, не варто забувати, що кожного дня десятки тисяч людей працюють над тим, щоб стримувати небезпеку, створюючи оазис безпеки для кожного з нас.

Зараз, коли в Україні політична ситуація гостра і болюча для більшості громадян, критика і невдоволені розмови все більше ширяться і стають актуальні в кожній спільноті. Людям властиво оцінювати вчинки інших, говорити про те, що багаті та заможні представники влади мали б більше жертвувати власних коштів на благодійність чи врегулювання ситуації в країні, адже їм дозволяють статки. Та ми забуваємо, що справа не в наявних фінансах, а в намірах серця. Для кожного є своя помірна сума благодійного внеску – це може бути навіть 5 грн, і своя можлива дія допомоги, проявитись яка може навіть у тому, щоб відвести бабусю до лікарні й так далі…

Поки одні критикують і чекають покращення в країні завдяки діям інших співвітчизників, є ті, хто творять реальні справи задля миру і благополуччя не лише в Україні, а й у світі. Це та невелика частина суспільства, яку називають миротворцями.

Благополуччя кожного з нас залежить від загального стану речей у світі. Ми знаходимось, ніби на терезах, які постійно змінюють вагу добра, а важелі – люди, за якими стоять добрі справи або злі вчинки. Вага яких зараз більша? Можливо кожен відчуває це по своєму, можливо, хтось навіть не задумується про це, а комусь взагалі байдуже на ситуацію і події, що відбуваються поза межами власного будинку.

Але в центрі нашої уваги – українські миротворці, які стають не лише прикладом для наслідування, а й показником того, якою має бути людина, аби суспільство ставало кращим.

Тиша закордоном і врегульовані військові конфлікти – це досить часто справа саме їхніх рук. Хоча займаються вони не лише цим. Реконструкція і відбудова важливих соціальних об’єктів, таких як школи та лікарні, надання меддопомоги населенню у разі необхідності і т.д. – це те, чим займаються миротворці окрім миротворчих завдань. Їх життя постійно під загрозою. Розуміючи це, вони добровільно йдуть за покликом серця. В ЗМІ не часто згадують їх діяльність, хоча вони того не прагнуть, ставлячи перед собою ціль – тихе та мирне життя для населення не лише України, а й тих країн, де військова ситуація напружена і постійно становить загрозу для мирних громадян. Треба розуміти, що миротворчі операції – це дуже вагомий вклад, в тому числі у підтримку рейтингу наших українських військових. Саме миротворці у перший день агресії на Сході України брали участь в антитерористичній операції. Їх діяльність виходить далеко за кордони України. Наприклад – Африка. Ця країна є однією з основних центрів активності миротворців з України. Там Їх діями є не лише влив пасивним шляхом переговорів на розведення сторін, що ворогують між собою, але й безпосередньо — активні бойові операції задля примирення сторін та боротьба з екстремістськими угрупованнями, дії яких бувають досить непередбаченими.

Тільки уявіть, як психологічно важко перебувати в країні серед людей з іншими менталітетом, у постійно напруженій обстановці, при цьому залишатись стійким до стресів і в окремих ситуаціях, заспокоювати дорослих людей і дітей, котрі мріють про спокійне життя.

Та завдяки таким діям миротворців, Україна, а разом з тим і ми з вами отримуємо нові можливості в реалізації спільних економічних проєктів на території яких проходили миротворчі місії. І звісно, спрямовуючи зусилля на захист миру в інших країнах можемо розраховувати на допомогу з боку інших держав у непередбачуваних обставинах на території України.

Що означає йти шляхом миротворця? Саме таке питання ми задали майору поліції, миротворцю ООН родом з Чернігова Оксані Зубець. Наразі вона перебуває в столиці Кіпру – Нікосії. Там жінка являється офіцером кадрового забезпечення. Це єдина посада, яка відповідає за всю адміністративну та кадрову роботу поліцейського компоненту місії, яка нараховує 69 поліцейських. Це вже друга місія Оксани Зубець. Перша, яка тривала 2,5 роки була на Африканському континенті у Південному Судані. Там вона перебувала на посаді керівника підрозділу, який забезпечував захист прав жінок, дітей та вразливої верстви населення у таборі біженців міста Бор штату Джонглей.

– Якби миротворців стало врази більше, чи змінило б це ситуацію у світі, чи можливо на це вливають інші фактори?

– Я б сказала, що в принципі миротворців має бути достатньо. Дуже погано, коли їх мало, і навпаки, якщо забагато, то як кажуть: «Що занадто, то не здорово». Кожен миротворець повинен володіти не лише гарною фізичною силою, як може хтось уявляє великого кремезного чоловіка, але й душевними якостями. Миротворцем може стати навіть маленька тендітна дівчинка, яка спроможна розумом, психологією, ідеологією говорити та підтримувати людей. Саме цього не вистачає у тих країнах, які страждають під час військових конфліктів, або в країнах поствійськових конфліктів.

Ще Оксана Зубець розповідала про свою місію у Південному Судані:

«Тут мені працювати було дуже цікаво з дітьми, які ніколи не бачили тісного контакту з освідченою людиною, яка могла б розповідати елементарні правила гігієни, чомусь навчати. Розказувати, наприклад, що ранні шлюби та сексуальні відносини – це досить погано. Розповідати їм про права. Коли заходиш до табору біженців, вони тебе хапають за ручки, збираються біля тебе… Одного разу мені дитина сказала: «Ми з вами почуваємо себе дуже захищеними». Це той результат, до якого ти прагнеш і йдеш. Кожен миротворець, який почує такі слова, може собою пишатися і розуміти, що недарма виконує ті завдання, що поставлені перед ним. Я підтримую ту ідеологію, щоб ні в якому разі не зменшувалась кількість миротворців у тих країнах, де вони наразі потребують цього. ООН тримає той бар’єр, який не дає певним країнам, конфліктуючим частинам населення однієї країни переступити ту межу, за якою може розгорнутись велика війна і від цього постраждали б мирні люди».

Миротворець Оксана зазначає, що кожна Міжнародна місія під егідою ООН має свій мандат і свої завдання. У тому ж Південному Судані миротворці мали за мету забезпечити цивільне населення, де працювали в таборах біженців і існували вони в кожному штаті, нараховуючи тисячі біженців з якими працювали миротворці. Місія ж на Кіпрі, — розповідає Оксана Зубець, — більш дипломатична. В неї нема розгорнутого активного і гострого військового конфлікту. Основні задачі цієї місії – це повернення людей до нормального життя, забезпечення гуманітарним приладдям і профілактика повторення військового конфлікту на Кіпрі. Працюють тут миротворці у буферній зоні, яка розділяє острів на дві частини: північну і південну. Тому не можна сказати, що кожна місія однакова, хоч і мають вони одні завдання: захист і безпека населення країни.

Від себе хочу сказати, що велика кількість миротворців – це, на мою думку, залог до успіху. Це ті люди, яких у світі не просто поважають, а цінують і пишаються. Хотіла б, щоб населення України поважало миротворців і ті зусилля, які вони прикладають, жертвуючи своїм часом, родиною, життям. Насправді тих людей, з якими у свій час пропрацювала, шаную і завжди протягну їм руку, щоб привітати, адже знаю, що він або вона працювала на захист людей світу вцілому.

Який би меседж Ви б зараз послали жителям України?

Я сама Українка. Я народилась в цій країні, здобула освіту і мені наразі не просто шкода, а розривається душа від тієї ситуації, що відбувається в Україні. В перших рядах миротворців я буду завжди стояти й захищати нашу країну. Хотіла б побажати нашому народові мирного неба і багато терпіння. А ще хочу сказати, що все добре починається саме з виховання і з того, що саме людина приносить у світ. Тому, перш ніж критикувати когось, зверніть увагу на себе. Поважайте чужі думки, погляди, віросповідання, вмійте вислуховувати точку зору, бути терплячими, слухати й допомагати. Радійте за кожного, допомагайте один одному. Будьте чемні щирі і не треба бути такими злими й заздрісними. Божої благодаті, затишку в оселі, достатку, любові й гарного настрою.

Євген Ткаченко

Матеріал створено в рамках проекту «Reach Out», який реалізує «Українська мережа освіти дорослих та розвитку інновацій» (Мережа розвитку) у партнерстві з «Comparative Research Network EV» за фінансовою підтримкою Міністерства закордонних справ Німеччини.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *